Прикордонник Кирило на псевдо Фрозен служив строкову на Харківщині, а після повномасштабного російського вторгнення був переміщений на Закарпаття.

Кирило сумлінно виконував покладені на нього службові обов’язки з охорони західних рубежів України. Разом з тим, служба у відносно спокійному регіоні країни, пробуджувала в хлопцеві непоборне бажання захищати Батьківщину на полі бою, випалювати ворога вщент. Прикордонник подав рапорт на переміщення в зону проведення бойових дій.

Підрозділ Держприкордонслужби України, в якому опинився Фрозен, відправився на Донеччину, воював на Бахмутському напрямку та разом з легендарною штурмовою бригадою ЗСУ брав участь у визволені Аднріївки.

Фрозен пройшов потужну підготовку, освоїв тактичну медицину, відточив бойову майстерність і став помічником кулеметника. Прикордонник брав участь у штурмі позицій противника у посадці біля Андріївки. Завданням було відтіснити ворога від населеного пункта, утримання якого давало рашистам тактичні та логістичні переваги.

«Було близько 5-ї ранку. До позицій противника під’їжджали під ворожими обстрілами з міномета. Було страшно. Коли під’їжджаєш до позицій на «М-113» й от зараз потрібно зробити цей крок – вийти, це найскладніше, як на мене. Але це потрібно зробити. Виходиш з БТР – і всередині тебе вибухає дуже сильний адреналін: ти не розумієш, що саме зараз відбувається. Ми висадилися, командир дав команду: «розосередитися», а потім він подивився на мене. В той момент я не розумів, як все буде відбуватися, це був мій перший штурм, мені було страшно іти вперед, вглибину, я розумів, що там розтяжки, міни… але командир крикнув саме мені: Фрозен, давай! Вперед! Рухайся! Я видихнув і почав іти вперед», - ділиться спогадами воїн.

Через густу посадку штурмовикам було складно просуватися вперед, доводилося вишукувати стежки, щоб пройти. Фрозен йшов попереду, позаду нього – кулеметник. Вони проходили 4-5 м, розосереджувалися, знову вперед кілька метрів, і знову розосереджувалися. І таким чином намагалися прикривати один одного, щоб ані побратима, ані самого Фрозена не зачепила ворожа куля.

«Я отримав поранення від міномета 82 калібру. Прилетіло десь за 5 м від мене, я «спіймав» два осколки – в коліно і стегно. Спочатку поранення не відчував, однак було оніміння, відбіг на 2 метри і впав. Тоді вже я відчув щось гаряче і зрозумів, що мені потрібен турнікет», - розповідає прикордонник Кирило.

Далі воїн пригадує, що тримали з побратимами кругову оборону, на той момент в штурмовій групі було троє поранених, в тому числі Фрозен, і один воїн загинув. Потім Кирило опинився в евакуаційній М113, а згодом – в госпіталі, де з новин дізнався, що Сили оборони України визволили Андріївку.  

«Я дуже зрадів, адже знаю, як це було. Тренування, виснаженість, страх, біль.., а ще вкрай важливо для України, адже основна логістика ворога була в Андріївці. Мій бойовий колектив – сильні воїни, вони не боялися, йшли вперед і виконали всі бойові задачі, які перед ними стояли. Вони найкращі!», - говорить мужній прикордонник Кирило.